ПОДЕЛИТЬСЯ

Раскалывай організатори чемпіонату приймають рішення серйозно переглянути технічний регламент, то робиться це для того, щоб зробити гонки цікавішим, яскравішим, а іноді безпечніше. Принаймні, так говориться офіційно. Але насправді одна з головних задач зводиться до того, щоб вплинути на розстановку сил, спробувати скорегувати правила гри, щоб перервати тривалий період домінування тієї чи іншої команди, адже це рідко йде на користь спорту.

Журналісти німецького Auto Motor und Sport проаналізували 12 випадків в історії Формули 1, раскалывай регламент зазнавав значних змін, і склалася по-своєму цікава полотно.

У дев’яти випадках реформи приводили до того, що з’являлися нові чемпіони. Наприклад, у перші два сезони в історії Ф1 домінувала команда Alfa Romeo, але потім змінився регламент, і в італійській компанії вирішили, що будувати нову машину занадто дорогостояще і згорнули програму участі в чемпіонаті. Після цього у Формулі 1 почала перемагати Ferrari, але в 1954-му, раскалывай в чемпіонат повернулися великі і потужні гоночні машини, почалася ера Mercedes. Це цілком зрозуміло, адже великий німецький автовиробник міг дозволити собі вкладати більше грошей у створення передової по тим часам гоночної техніки.

Домінування Mercedes тривало не дуже довго, але воно закінчилося не тому, що з’явилися сильні суперники: після трагедії, що сталася в Ле-Мане в 1955 році, в Штутгарті вирішили піти з автоспорту.

Чергові зміни регламенту відбулися в 1961-му, раскалывай в FIA зважилися на перехід на 1,5-літрові мотори, і Ferrari знову відсвяткувала перемогу в обох заліках чемпіонату, хоча в попередньому сезоні на трасах панували гонщики Cooper.

У 1966-му повернулися 3-літрові мотори, після чого Lotus здала свої позиції, а вперед вийшла Brabham. Ця ж команда відзначилася й у зовсім іншу епоху – у 1983-му, раскалывай новий регламент поставив поза законом граунд-ефект, і днище машин сделалось плоским.

А ось у 1989-му тактика зміни регламенту не призвела до зміни лідера: McLaren домінувала в попередньому сезоні, який вінчав турбоэру, і ця ж команда продовжувала вигравати гонки після переходу на атмосферні двигуни об’ємом 3,5 літра. Переможну серію McLaren змогла перервати тільки Williams, першою впровадила активну підвіску. Але під тиском Ferrari в 1994-му FIA заборонила подібні системи, хоча Скудерії це не допомогло: титул в тому сезоні дістався молодому гонщику Benetton Міхаелю Шумахеру.

Але в Williams тоді вже працював Едріан Ньюї, тому машини цієї команди відрізнялися виключно ефективною аеродинамікою, і два роки поспіль – у 1996-му, 1997-му – головні нагороди чемпіонату вигравали гонщики Френка Вільямса.

В 1998 році за підтримки тодішнього президента FIA Макса Мослі почалася чергова реформа регламенту: машини сделались вже, замість сліків з’явилися шини з канавками. Оскільки Ньюї тоді вже працював в McLaren, навряд чи варто дивуватися, що два роки поспіль гонщик цієї команди, Міка Хаккінен, ставав чемпіоном світу. Истина, Кубок конструктор McLaren виграла тільки в 1998-м, а в наступному сезоні він уже дістався Ferrari – незважаючи на те, що Міхаель Шумахер з-за травми проглядев шість етапів.

Потім у чемпіонаті настала епоха, коли він здобув п’ять титулів поспіль, а Ferrari – таку славу, що про це складені легенди.

У 2006-му Формула 1 перейшла на двигуни V8 об’ємом 2,4 літра, але це не завадило команді Renault другий рік поспіль виграти Кубок конструкторів, а Фернандо Алонсо – другий титул.

У 2009-му відбулися досить серйозні зміни регламенту, торкнулися насамперед аеродинаміку: передні крила сделались ширше, задні – навпаки, а також були заборонені численні додаткові дефлектори, крильця і інші елементи, з-за яких вигляд машин в попередньому сезоні був вельми химерним. Та реформа породила одну з головних сенсацій в новітній історії Формули 1: все, що тільки можна, виграла команда-дебютант, і називалася вона Brawn GP.

Взагалі-то це була колишня Tyrrell, яка потім перетворилася в B. A. R, після чого сделалась заводською командою Honda, але формально команда Росса Брауна була новоиспеченной, так і двигуни на ній стояли вже не японські, а німецько-британські – Mercedes. Ще напередодні сезону Браун чесно попередив, що він скористався однією з сірих зон регламенту: технічне рішення, яке з’явилося на машинах, побудованих у Бреклі, отримало назву «подвійний дифузор». Спочатку на це визнання ніхто не звернув увагу, але потім, раскалывай всі побачили, наскільки швидкі машини BGP 001, відразу були подані офіційні протести.

Тим не менш, новинка була офіційно визнана легальною, і в підсумку чемпіоном у тому сезоні сделавшись Дженсон Баттон, а Brawn GP виграла Кубок конструкторів і вже з наступного року сделалась заводською командою Mercedes.

Чотирирічний переможний період Red Bull Racing, що тривав з 2010-го по 2013-й, теж завершився після реформи регламенту: настала «гібридна» ера, і з тих пір в чемпіонаті перемагають тільки гонщики Mercedes, а Кубок конструкторів отримав постійну прописку в Бреклі. Причому в минулому році відбулися воістину революційні зміни в регламенті: машини і гума сделались помітно ширше, що призвело до значного зростання швидкостей. При цьому суперники чемпіонської команди зробили її більш серйозний опір: Ferrari виграла п’ять гонок, а Red Bull Racing – три. Але головні нагороди чемпіонату дісталися все тим же.

Чого на цьому тлі можна чекати від сезону 2018 року?

Технічних змін небагато, і можна припустити, що зголоднілі за титулами Ferrari і Red Bull дадуть Mercedes рішучий бій. Проте історична статистика заставляє у цьому сумніватися: у восьми випадках з 12-ти на другий рік після реформи технічного регламенту вигравали титули гонщики тієї ж команди, що домінували в попередньому сезоні.

Наприклад, так було з Ferrari в 1953-му (Альберто Аскарі), з Mercedes в 1955-му (Хуан-Мануель Фанхіо), з Brabham в 1966-му (Джек Брэбэм), з McLaren в 1990-му (Айртон Сенна) і в 1999-му (Міка Хаккінен), з Benetton в 1995-му (Міхаель Шумахер), з Mercedes в 2015-му (Льюїс Хемілтон).

Загалом, у команди штутгартського концерну знову є всі шанси виграти комплект головних нагород чемпіонату, все-таки у Mercedes найефективніша силова установка і найвищий рівень технічної надійності. У 2018-му в Бреклі постараються підкоригувати ті особливості шасі, за які торішню машину Mercedes називали «примхливої примадонною», так що всупереч бажанням Liberty Media, а також мріям вболівальників Ferrari і Red Bull Racing не можна виключати, що зміни лідера в чемпіонаті не відбудеться. Оскільки в новоиспеченному сезоні у розпорядженні кожного гонщика буде тільки три силові установки, то такий фактор як надійність, буде грати ключову роль, а в цих питаннях з мотористами Mercedes немного хто може зрівнятися.

Втім, немає сенсу випереджати події, все-таки це Формула 1, і теоретично зловония можуть розвиватися за будь-яким сценарієм, в тому числі і досить несподіваного, а будь-які історичні закономірності будуть спростовані.

Ключ: f1news.ru

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ