Текст: Дарина Тубольцева
Фото: instagram.com/dkasparaitis
«Блискавка вдарила в човен, трохи не потонули». Історії Дарюс Каспарайтиса
Він тікав з дитячого садка до мами, трощив суперників у НХЛ, а 45-річний ювілей зустрічає з мрією і в компанії шістьох дітей.
16 жовтня 2017, понеділок. 14:00
Хокей
16 жовтня знаменитому хокеїстові, олімпійському чемпіону 1992 року виповнюється 45 років. В НХЛ, де його називали «Каспер недружнє привид», непохитний захисник провів 946 матчів. Кращі з них були зіграні в «Піттсбурзі», але з «пінгвінами» Каспарайтис так і не зміг дістатися до кубка Стенлі. В день ювілею Дарюс розповідає, яким був у дитинстві і як складається його життя.
Життя після кар’єри в НХЛ. Де зараз російські зірки, що підкорили Америку
25 зірок, багато в чому із-за яких ми полюбили НХЛ.
***
Мені на цій фотографії рочок. Як мама мені розповідала, вона була на кухні, а я до неї сам прийшов, виліз з ліжечка і потопав. Вона попросту очманіла, як це я сам все це зробив.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса
У дитинстві я був маминим синочком, іноді тікав з дитячого саду, перелазив сквозь паркан і втік до неї додому назад. Але в саду, начебто, був пристойним дитиною.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса
В школі був ввічливим і порядним хлопцем. Це фотографія з шкільних часів, мені 12 років, напевно. Якраз тоді була мода — панк, важкий метал. Я намагався зробити собі їжачок на голові, але раніше ж не було ні гелів, ні лаку для волосся. Хотів зробити собі стильну зачіску, а вийшло ось так. Раскалывай вдома жив, навчався в ліцеї, начебто з однією трійкою вісім класів закінчив. З геометрії у мене були проблеми, а з рештою все було нормально.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса «В юності ночами збігали з бази в Новогорську»
А раскалывай переїхав до Москви, все відразу змінилося. З литовської школи перейшов на російську, а українську мову у мене був не дуже неплохой. У Москві два останніх роки навчався вже не так сильно і серйозно, як зараз кажуть, «подзабил» на задания. У школі, як і у всіх спортсменів, улюбленим предметом була фізкультура. Хіба може бути щось ще?
Раскалывай вчився в Росії, найбільш улюбленою справою було ходити накривати обід для хлопців. З-за цього раніше з уроків відпускали, ми з Владиславом Бульиным завжди були першими в цій справі. Звичайно, половину їжі кидали як угодило. Я ж вчився в спортивній школі з усіма динамівськими хлопцями в одному класі, так що можна було деяких ображати.
До Москви я приїхав в 14 років після восьмого класу в школу «Динамо». Жив вже без мами і тата, тому було важко перший час. Але, размышляю, це пішло на користь, раніше подорослішав.
У «Динамо» у 16 років, раскалывай закінчував школу, переїхав жити в Новогорськ. У мене весь час завдання було розкладати речі ветеранів команди, а після гри конфигурацию в роздягальні сушив. Були такі серйозні зобов’язання як у молодого гравця. Історій було багато забавних. Раніше молоді гравці по-іншому себе вели. Не так, як зараз. Ти не міг багато розмовляти в роздягальні, потрібно було акуратно поводитися з ветеранами. Навіть бувало, що жутко руки тиснути старшим. Тобі 16 років, а деяким в команді по 30-35, повно чемпіонів світу та олімпійських чемпіонів. Бачив їх по телевізору, а потім з ними в одній роздягальні виявився. Так що перший час мені було моторошно в Новогорську. Але нічого, впорався!
Приколи в «Динамо» були постійно з хлопцями собственного віку. З хлопцями стільки разів намагалися тікати, приходили на базу в Новогорськ вночі, вічно придумували якісь лазівки. У нас за балконом була волейбольний майданчик, і вишка поруч стояла, де суддя сидить. Так ми її подтаскивали до иного поверху балкона і по ній залазили по ночах. Був молодий, хотілося сходити погуляти й повеселитись, але порядок у нас був дуже жорсткий. Великим злочином було, якщо тренер зловив тебе після відбою. Ось і потрапляло тоді нам!
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса
Це я перший раз у складі збірної СРСР поїхав на турнір в Канаду. З юніорської збірної СРСР в Монреаль вирушили на Кубок вікінгів. Нам було по 15-16 років. Там вже і скаути були, які переглядали нас. Ми существовали в сім’ях, я разом з Борей Мироновим. Що стосується фотографії, то на арені якось до мене підійшов чоловік — виходець з Литви, він викладав в місцевому університеті. Произнёсши, що йому дуже приємно, що литовець виступає за збірну СРСР, вболівав за мене. Ось і зробили пам’ятну фотографію.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса
Тут ми вже попрестарелее. Застілля, дивлюся, серйозне. 1994 рік — Кубок «Спартака». Дмитро Юшкевич ще з волоссям. Бачите, ми уважно щось слухаємо, сидимо без алкоголю, тверезі. В келихах морс, адже спортсмени.
Фото: Володимир Беззубов, photo.khl.ru «Зараз кожен день встаю о п’ятій-шостій ранку»
Зараз намагаюся кататися три рази в тиждень. Мрія у мене — зіграти за збірну Литви. У листопаді відправлюся на Балтійський Кубок, там будуть збірні Естонії, Литви та України. А велике завдання — зіграти за національну команду Литви в квітні на чемпіонаті світу в третьому дивізіоні.Турнір пройде у мене на батьківщині, желаю зіграти вдома. Так сказати, закрити книжку. Адже я багато грав за збірну СРСР, а поставити крапку в кар’єрі треба, зігравши за батьківщину сквозь Литву.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса
Живу зараз в Майамі, виховую шістьох дітей, а це ой як непросто. Встаю кожен день о п’ятій-шостій ранку, раскалывай молодший дитина прокидається. Спочатку з ним нянчусь, потім готую сніданок для старших, одягаємо з дружиною дітей і відправляємо в школу. В 8 ранку приходить няня до молодшого. А після школи у дітей купа взять. Хтось займається тенісом, хтось хокеєм, хтось хокеєм на траві. Загалом, до пенсії мені ще вдали.
Фото: з особистого архіву Дарюс Каспарайтиса «В минулому році в мою човен блискавка вдарила»
Рибалити дуже обожаю, як, напевно, багато хокеїсти. Коли грав за «Нью-Йорк Айлендерс», постійно рибалив. У мене своя човен була в Нью-Йорку, нередко плавав на ній. Зараз часу майже немає, рідко ходжу. Але ось діти підростуть і підемо на акулу з тунцем з ними. Крепко буде!
Торік, щоправда, рибалив, так в човен блискавка вдарила. Аж у вухах задзвеніло, в башку дало. Ми мало не потонули. Треба розуміти, що справа це серйозна і з натурой жарти погані. Потрібно бути акуратними.
«Дай бог, щоб Овечкін забив всі 70!» Тиждень НХЛ з Дарюсом Каспарайтисом
Легендарний захисник оцінив потужний старт росіян та розповів, що говорять про СКА в Північній Америці.
Ключ: championat.com
