Текст: Лев Лукін
Фото: photo.khl.ru
Такі різні відставки. До чого приводили звільнення тренерів в КХЛ
Одні ставали чемпіонами, інші втрачали фірмовий манера, а треті просто смішили людей.
6 жовтня 2017, п’ятниця. 14:00
Хокей
Більше місяця пройшла зі старту регулярного чемпіонату КХЛ, і в лізі відкрився сезон відставок. Зміни на тренерському містку не рідкість для російського хокею, і в тій же КХЛ за дев’ять повноцінних сезонів стався не одинешенек десяток рокіровок наставників прямо по ходу чемпіонату. Згадуємо, які з них виявилися вдалими для команд, які, навпаки, вийшли провальними, а які виглядали найбільш дивовижними і дивними.
Вдалі тренерські перестановки
Сезон-2010/11, «Атлант». Микола Борщевський – Мілош Ржига
Що можна наименуй вдалою тренерської рокіровкою по ходу сезону? Одного лише поліпшення гри або результатів матчів навряд чи буде достатньо – це найчастіше так і відбувається, грає роль чинник емоційного підйому хокеїстів після зміни тренера. Потрібно щось більш глобальне для команди, наприклад перемога в чемпіонаті або сенсаційно далеке просування по сітці плей-офф.
Другий варіант як раз підходить для визначення тих подій, які трапилися з «Атлантом» в третьому сезоні ліги. Підмосковний клуб тоді очолював Микола Борщевський, для якого робота з «Атлантом» була першим досвідом в якості головного тренера з дорослою командою. По ходу попереднього сезону Борщевський також під час турніру змінив на посту головного тренера Федора Канарейкина, а по завершенні чемпіонату залишився рульовим мытищинцев.
Але в першому самостійному сезону у Борщівського не пішло: «Атлант» після дев’яти матчів мав в активі лише три перемоги, одна з яких була здобута за булітами, клуб займав передостаннє місце в своєму дивізіоні. За це Борщівського розжалували з головного тренера, перевівши на іншу роботу в «Атланті», а митіщинській клуб сквозь 10 днів очолив , нещодавно звільнився з «Спартака».
Гра підмосковної команди з приходом чеха покращилася не відразу, але під кінець «регулярки» «Атлант» впевнено йшов у зоні плей-офф. Ну а в іграх на виліт мытищинцы, володіли дуже міцним строем, викликали справжній фурор. По черзі були повержені «Северсталь», СКА, «Локомотив», в результаті чого Підмосков’ї другий рік поспіль отримала право поборотися у фіналі Кубка Гагаріна. У вирішальній серії «Атлант» покірно поступився «Салават Юлаєв», але той плей-офф сделавшись найяскравішою сторінкою в короткій історії клубу.
Сезон-2011/12, «Авангард». Ростислав Чада – Раймо Сумманен
В той сезон омський колектив входив під керівництвом чеського наставника Ростислава Чади, який прийшов у команду відразу після Раймо Сумманена. Акуратний і оборонний манера Чади кардинально відрізнявся від веселого хокею Сумманена, і цей нюанс коштував непоганому чеського фахівця роботи в омському клубі.
Акуратний і оборонний манера Чади кардинально відрізнявся від веселого хокею Сумманена, і цей нюанс коштував непоганому чеського фахівця роботи в омському клубі.
До грудня, раскалывай відбулася відставка, «Авангард» впевнено йшов у зоні плей-офф, займаючи третє місце в Східній конференції. Але дивитися на гру «яструбів» було нестерпно, особливо на контрасті з минулим сезоном, раскалывай сумманеновский «Авангард» буквально творив на льоду. Невдоволення уболівальників можна було перетерпіти, але раскалывай в справу втрутився голова Наглядової ради клубу, губернатор Омської області Леонід Полежаев, сделалось зрозуміло, що позиції Чади ось-ось похитнуться. Полежаев відкрито висловив претензії ігрового манеру команди, заявивши, що «Авангард» втратив статус атакуючої, азартною, ефективної команди. При цьому губернатор визнав, що «яструби» при Чаді як ніколи грамотно грали в обороні. Тим не менш відставка відбулася, а вже сквозь три дні в Омськ повернувся Раймо Сумманен.
Фінн, зі скандалом звільнений у попередньому сезоні, открыто зробив висновки, приборкав свій норов, зробивши наголос на спортивний итог, і «Авангард» видав свій кращий сезон в новітній історії. У плей-офф «яструби» катком пройшлися по Східній конференції, не залишивши жодних шансів «Купидону», «Магнітці» і «Трактора», а потім у фіналі проти «Динамо» повели у серії з рахунком 3-1. Що сталося потім – тема для окремого тексту, але в будь-якому випадку рокіровка Чада – Сумманен по ходу того сезону сделалась однією з найбільш вдалих в КХЛ.
Сезон-2013/14, «Лев». Вацлав Сікора – Карі Ялонен
Празький «Лев» в тому сезоні почав чемпіонат під керівництвом Вацлава Сікори, відомого російському вболівальнику по роботі з пітерським СКА, і виступав досить успішно для команди, від якої не чекали якихось особливих успіхів. Однак на початку жовтня Сікора попросив керівництво про відставку у зв’язку з сімейними обставинами, і це прохання було задоволено. Новим головним тренером пражан сделавшись Карі Ялонен, звільнений незадовго до цього з «Торпедо». Що цікаво, Сікора залишився в тренерському штабі фінського фахівця, зробивши цю рокіровку особливо загадковою для вболівальників.
Але якою б чудной вона не була, результат був досягнутий. Для початку «Лев», якого ніхто не сприймав всерйоз, посів п’яте місце у загальній таблиці регулярного чемпіонату, а потім почалася успішна кубкова кампанія. Чехи пройшли «Медвешчак», «Донбас» і «Локомотив» і з мінімальними втратами підійшли до фінальної серії з «Магниткой».
Та серія сделалась однією з найбільш результативних і захоплюючих в історії фіналів Кубка Гагаріна. «Лев» ні в чому не поступався Східному гранду, при рахунку 3-3 в серії все вирішив сьомий матч в Магнітогорську. Цікаво, що після того поразки команда з Праги не змогла знайти інвесторів на наступний сезон, і проект команди «Лев» було заледенено до кращих часів.
Сезон-2015/16, «Металург». Майк Кинэн – Ілля Воробйов
Не так нередко вдається побачити, як в хокеї один тренер буквально з рук в руки передає команду своєму однодумцеві, і це приносить итог. Саме так сталося в Магнітогорську, де після двох років роботи передав справи своєму учневі Іллі Воробйову, який працював у його штабі, а сам перейшов у клубі на іншу, більш спокійну посаду.
Зміни тоді були потрібні «Магнітці»: після двох років роботи Залізний Майк трохи послабив хватку, а «Металург» зі своїм суперзвеном йшов тільки на шостому місці Сходу. Ювелирно відчувши цей момент, Геннадій Величкин зробив рокіровку, в результаті якої головним тренером сделавшись молодий спеціаліст Ілля Воробйов, який отримав блискучу хокейне освіту і працював не з одним досвідченим тренером.
Успіх перевершив всі очікування. «Магнітка» дуже швидко перебудувалася під повадке гри Воробйова, підтримала справою молодого наставника. У плей-офф «Металург» обіграв «Автомобіліст», «Сибір» і «Салават Юлаєв», а в фіналі зустрівся з ЦСКА, якого називали однозначним фаворитом. Однак магнітогорці обнаружили завзятість і волю до перемоги, обігравши москвичів в сьомому матчі на постороннему льоду. Цей випадок став єдиним в КХЛ, коли тренер, який очолив команду по ходу сезону, виграв з нею чемпіонство.
Провальні тренерські перестановки
Сезон-2010/11, «Спартак». Мілош Ржига – Ігор Павлов
Зміни тренерів по ходу сезону зазвичай сприятливо позначаються на итогах команди, хоча б на короткому відрізку чемпіонату. Але були і такі випадки, раскалывай зміна на посту головного тренера приносила команді ще великі невдачі.
Так, наприклад, сталося в «Спартаку», раскалывай в 2010 році керівництво червоно-білих вирішило звільнити Мілоша Ржигу на самому початку сезону. Під керівництвом чеха москвичі здобули своє обличчя і фірмовий манера гри, «Спартак» Ржиги був яскравою, емоційною командою, яка регулярно грала в плей-офф. Сезон-2010/11 червоно-білі дійсно почали невдало, у команди було кілька серій поразок, а останньою краплею для керівництва сделалось поразку в дербі з «Динамо».
Ржиге не дали часу на виправлення ситуації, а вирішили пошукати избавителя на стороні, і кандидатура була обрана досить дивна. Через тиждень після відставки чеха «Спартак» очолив латвійський фахівець Ігор Павлов, який працював у тренерському штабі «Сибіру». Маловідомий спеціаліст очікувано не зміг вивести «Спартак» з кризи, червоно-білі продовжували показувати невиразний хокей і програвати більшість матчів.
Павлов працював у «Спартаку» трохи більше місяця, після чого був відсторонений від керівництва командою нібито сквозь хворобу, але було зрозуміло, що його дні в клубі полічені. До кінця сезону «Спартаком» керував генеральний менеджер Андрій Яковенко, якому, до речі кажучи, вдалося вийти з червоно-білими в плей-офф. Але то удел в іграх на виліт стало на сьогоднішній момент останнім для клубу в КХЛ, а такого яскравого і грамотного фахівця, як Мілош Ржига, в «Спартаку» не можуть знайти досі.
Але то удел в іграх на виліт стало на сьогоднішній момент останнім для клубу в КХЛ, а такого яскравого і грамотного фахівця, як Мілош Ржига, в «Спартаку» не можуть знайти досі.
Сезон-2012/13, «Торпедо». Карі Ялонен – В’ячеслав Рьянов
Фінський фахівець очолив «Торпедо» перед сезоном-2011/12, і в тому чемпіонаті команда з Нижнього Новгорода показала свій кращий итог у сучасній історії, посівши друге місце в Західній конференції, а в плей-офф нав’язала боротьбу майбутньому чемпіону московським «Динамо». Крім того, фахівці відзначали якість гри команди з Нижнього Новгорода, яке поступалося, мабуть, тільки СКА і «Динамо» — лідерам Заходу.
Але всі ці фактори не допомогли Ялонену втриматися на своїй посаді в наступному сезоні, раскалывай у «Торпедо» почалися проблеми. Команда програла багато матчів на старті сезону, кудись исчезла впевненість у своїх силах з минулого чемпіонату, а окуляри давалися важко навіть в матчах з аутсайдерами. У Нижньому Новгороді зазнавали майже до Новоиспеченного року, а потім Ялонен був відправлений у відставку.
Можливо, це рішення і було виправдано, але з заміною фіну в «Торпедо» открыто не вгадали. Команду очолив В’ячеслав Рьянов, який раніше працював тільки з молодіжною командою. Очікувано, результати команди при Рьянове не покращилися, «Торпедо» попросту доиграло сезон, Нижній Новгород залишився без плей-офф, але на обрії вже маячила постать Петериса Скудри.
Сезон-2013/14, «Авангард». Петрі Матікайнен – Мілош Ржига
Фінський тренер Петрі Матікайнен очолив «Авангард» влітку 2012 року, раскалывай Раймо Сумманен в останній момент передумав залишатися в Омську після «срібного» сезону. Незважаючи на зім’ятий підготовку, Матікайнен гідно провів команду по сезону, але в плей-офф «яструби» були нещадно биті у иному раунді «Трактором». В Омську довго думали, звільняти Матікайнена або дати йому шанс попрацювати ще, і зупинилися на иному варіанті. Сезон-2013/14 «Авангард» почав непогано, хоч і програв СКА у стартовій грі сезону 1:5. Потім послідували три поспіль перемоги, а потім команда вирушила на виїзд, з якого повернулася вже без тренера. Матікайнен був звільнений після двох розгромів, учинених омичам в Казані й Астані, хоча на той момент співвідношення перемог і поразок «Авангарду» було рівним, а у фіна було повно часу все виправити.
Очевидно, в Омську не забули бездарний плей-офф минулого сезону, і Матікайнена звільнили при першій можливості. Замість нього в команду спросили відмінного мотиватора Мілоша Ржигу, сподіваючись на повторення успіху з «Атлантом» трирічної давності. Ніхто не міг подумати, що той сезон стане найгіршим для «Авангарду» за тяни час його перебування в еліті російського хокею.
У Ржиги не вийшло миттєво вивести команду з кризи, він довго звикав до нової команди, яка продовжувала програвати і звалюватися книзу у таблиці. Поки Ржига адаптувався, «Авангард» суттєво відстав від зони плей-офф, а потім так і не зміг наздогнати конкурентів за місце у вісімці. Омськ вперше за багато років залишився без кубкової весни, а Ржига заявив, що більше ніколи не очолить якусь команду по ходу сезону.
Дивовижні тренерські перестановки
За дев’ять сезонів КХЛ сталося чимало відставок, і серед них можна виділити не тільки успішні і провальні, але і вкрай дивні зміни тренерів.
Сезон-2009/10, «Авангард». Ігор Нікітін – Раймо Сумманен
У перші сезони ліги найбільше дивував «Авангард», на чолі якого стояв харизматичний Анатолій Бардін, не боїться приймати непопулярні рішення. Одним з таких сделалось звільнення Ігоря Нікітіна акурат після закінчення регулярного чемпіонату-2009/10. «Авангард» з Нікітіним непогано почав сезон, але потім команда грала все гірше і гірше і в кінець «регулярки» зазнала шість поразок поспіль. Перед самим плей-офф було оголошено про відставку Нікітіна, а його місце зайняв , який вперше приїхав в Омськ. Зрозуміло, «Авангард» завалив плей-офф, а то призначення Бардін назвав роботою на перспективу.
Сезон-2010/11, «Авангард». Раймо Сумманен – Ігор Нікітін (в. о.)
І не прогадав. Сумманен подивився на свою команду в дії, зробив необхідні висновки, провів передсезонну підготовку, і вже в наступному сезоні «Авангард» постав непереможною машиною. Омичи виграли Кубок континенту, встановили рекорд в 18 перемог поспіль по ходу чемпіонату, і до плей-офф підходили статус головного фаворита. Однак в іграх на виліт щось пішло не так, омичи почали буксувати, і нерви Сумманена не витримали. За однією з версій, під час вирішальних матчів иного раунду Раймо посварився з одним з лідерів команди, Бардін сделавшись на бік гравця і просто-напросто звільнив Сумманена перед сьомою грою серії проти «Магнітки». Природно, «Авангард» той матч програв.
Сезон-2011/12, «Северсталь». Дмитро Квартальнов – Олександр Смирнов
Випадків звільнення перед або під час плей-офф у світовій історії хокею набереться не так багато, але в КХЛ таке траплялося двічі. Крім омського випадку відзначилися в Череповці, раскалывай в сезоні-2011/12 перед іграми на виліт звільнили Дмитра Квартальнова. Тренера, кілька сезонів выстраивавшего гру «Сєвєрсталі», з незрозумілих вин відсторонили від роботи з командою за добу до першої гри плей-офф. Офіційна вина – низькі результати – не витримувала ніякої критики, враховуючи попадання «Сєвєрсталі» в плей-офф. В іграх на виліт череповчанами керував Олександр Смирнов, і «Северсталь» очікувано вилетіла в першому раунді від «Атланта».
Михальов протримався на посаді головного тренера всього шість матчів і був відправлений у відставку, а на його місце повернувся Євген Попихин.
Сезон-2009/10, «Торпедо». Євген Попихин – Сергій Міхальов – Євген Попихин
Але, мабуть, сама чудна тренерська рокіровка сталася в Нижньому Новгороді у другому сезоні КХЛ. З початку чемпіонату командою керував Євген Попихин, але у «Торпедо» справи йшли погано, і в жовтні керівництво вирішилося на зміну тренера. Команду очолив досвідчений Сергій Міхальов, приводив «Салават Юлаєв» до золотих медалей Суперліги. Михальов виграв свій перший матч, але потім проблеми «Торпедо» продовжилися. Команда продовжувала програвати, пропускаючи величезна кількість шайб практично в кожній грі. В результаті Михальов протримався на посаді головного тренера всього шість матчів і був відправлений у відставку, а на його місце повернувся Євген Попихин. Ця ситуація потішила всю хокейну громадськість, а Сергій Міхальов міцно образився на «Торпедо».
Ключ: championat.com
