/p>
©
РИА Новинки. Олексій Даничев Перейти в фотобанкМария Сотскова, Аліна Загитова і Олена Косторная (зліва вправо)
— Олено, ви ж казали, що, швидше за все, не потрапите на п’єдестал, так як контент програм у конкуренток вище.
— Так я і не очікувала потрапити в призери.
— Усвідомлення бронзи прийшов?
— Так, дуже швидко зрозуміла, що я молодець. Але на наступний день почала все наново.
— Ейфорія пройшла?
— А ейфорії і не було. Тому що це всього лише третє місце. Було б перше, природно, я б дуже раділа. Я так — попросту радію.
©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Товарище місце у дебютному Фіналі юніорського Гран-прі в японській Нагої – це щастя?
— Товарище місце – таке ж звичне місце, як і інші, крім головного. Перше – це ж відчуття, що ти кращий. Произнеси «ти виграв» можна тільки в одному випадку. А коли ти другий, це означає, ти десь недопрацював, тому що хтось зробив краще, ніж ти.
— Є перше місце і все решта?
— Так. Або ти перший, або ніякий.
— Що має статися, щоб ви стрибнули від захвату до стелі, з’їли б цілий торт і попросили б з професійних питань не турбувати?
— Нічого (Сміється). Не може бути такої події, яке змусило б мене забути про справу. Турнір закінчився. Повернулися додому, зранку тренування, а незабаром і першість Росії (серед юніорів).
©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная, Олександра Трусова та Анастасія Тараканова (зліва вправо)
— Ви виграли срібло Фіналу юніорського Гран-прі в японській Нагої. У дорослої частини турніру хтось здивував?
— Все по-різному. Хтось стрибками, хто ковзанням, а хто дуже швидко обертався.
— І хто вражає стрибками?
— Аліна і Кейтлін (Загитова і Осмонд).
— І що такого особливого у канадки?
— Кейтлін стрибає в іншу сторонку (лівша), а коли так відбувається, то стрибок, як правило, не зовсім високий. Але у Осмонд величезний проліт. Так, у неї в Фіналі Гран-прі не все вийшло, але…
— …все було зроблено на швидкості.
— Так.
©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкКаролина Костнер
— А хто з дорослих фігуристок вам ближче по духу?
— Та всі зловония різні і унікальні.
Через пару поколінь до вас дівчата казали, що їм дуже подобається Кароліна Костнер. Хто трохи молодші, рівнялися на Аделіну Сотникову або Юлію Липницкую. На кого ви дивитеся?
— Я б краще взяла у кожній, але по чуть-чуть. Наприклад, у Юлі — обертання. У Кароліни — катання. А Аделіна попросту каталася чисто, і вона – олімпійська чемпіонка.
Зіркову хворобу бачила з боку
©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Де складніше: на чемпіонаті Росії в Санкт-Петербурзі з дорослими зірками або на юніорській першості в Саранську, де ви одна з фаворитів?
— Для мене й справді скрізь однаково. Ти виходиш і робиш своє. Я ж перед змаганнями рідко хвилююся.
— Це як?
— Не ведаю. Виходжу на лід, поки оцінки попереднього спортсменка оголошують, встаю в першу позу, і хвилювання протекать відразу.
— З колії те, що може вас вибити посеред прокату?
— Рідко, тому що я кожен день роблю одне і те ж на тренуваннях. Чому у мене що-то має піти не так? Цим я себе і мотивую. А раскалывай помиляюся, то це не хвилювання, а від неуважності. Не відстежила за виїздом після стрибка «в ноги» не присела, швидкість не набрала тощо.
— Ви і в житті нічого не боїтеся?
— Та ні. Не боюся я.
©
РИА Новинки. Раміль Ситдиков Перейти в фотобанкИлья Авербух
— Дворазова чемпіонка світу Євгенія Медведєва сообщала в інтерв’ю «Р-Спорт» про Іллю Авербухе як про постановщике наступне: «Ілля – людина дуже творча, він починає ніби на величезному полотні писати полотно. Буває таке, що не завжди виходило те, що хотів саме він. Але вся ця ідея мутувала і виходила свіжої, безотносительно новою. Тобто Ілля придумує образ, я пробую, виходить якась інша емоція, і якщо вона чіпляє, то залишається, а з неї – програма». У вас процес постановки – щось подібне?
— Ні, ми відразу почали ставити програми з Етері Георгіївною (Тутберидзе) і Данилом Марковичем (Глейхенгаузом) разом. Зловония відразу сформували те, що вони хочуть побачити в моєму виконанні у програмі, тому все було легше. Мені кажуть рух – я його виконую. Не мощно вийшло – пробуємо інше. Сам образ Етері Георгіївна пояснювала мені тільки щодо довільної. Вона чітко пояснює, що ти повинен показати. Виходило у мене не відразу, але я робила цю роботу з дня у день, і все поступово напрацьовувалося. Якщо ж ти не щоденно працюєш, то виглядати програма буде искривленно.
— Вас часто хвалять за подачу образу?
— Ні. Я ні разу не чула від Етері Георгіївни, щоб вона когось восхваляла. Не пам’ятаю взагалі, щоб вона сказала: «От молодець!» А, ні, було один раз. За каскад в програмі мене похвалила. Одинешенек раз за весь рік.
©
РИА Новости. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Ви сделались третьою на дебютному для себе чемпіонаті країни, набрали шикарні бали. Як відреагувала тренер?
— Етері Георгіївна произнесла: «Не розслабляйся!»
— Ви, мабуть, з тих людей, у яких зіркова хвороба не може виникнути?
— Я нередко бачила цю хворобу з боку, тому прагну не повторити цього шляху.
— «Звездняки» бачила?
— Так, причому у багатьох спортсменів. Він займає якесь місце, навіть не перше, але на якихось вагомих змаганнях, і відразу починається «я зірка, я крутий». Я вважаю, що таке ставлення неправильне.
— Ваші раціональні думки – це чиє виховання?
— Мамине.
©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная
— А людська цілісність у кого? Розуміння того, що тобі потрібно.
— Напевно, Етері Георгіївна вибила за рік.
— Раніше не було такого внутрішнього стрижня?
— Не було. Була і невпевненість, і все інше було в мене.
— А зараз перетворюєтеся в переможця?
— Можна і так произнеси.
©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлександра Трусова
— Причому у вашій групі у багатьох схожа психологія. У Олександри Трусової адже щось подібне, у Медведєвої, Загитовой, Поліни Цурской. Як при таких амбіціях можна дружити в одній роздягальні?
— На льоду ми суперники. У залі теж суперники. А поза ми звичайні люд, яким так само потрібна дружба.
— Вдається в такому юному віці перемикатися? Ніяких манер не виникає?
— Буває, що хтось настроюється, а в цей момент інший його смикає. Ну і чується: «Ну ти можеш помовчати?!» Трапляються образи. Хвилин на п’ять. (Посміхається.)
Дуже желаю коротку під Едіт Піаф
©
РИА Новости. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкЭтери Тутберидзе
— В чому секрет Тутберидзе, що за рік вона домоглася від вас такого прориву?
— В тому, що якщо ти вийшов на лід у Етері Георгіївни, то працюєш. Працюєш так, як треба, а не так, як нередко буває – вийшов, щось заболіло, і тренування сам собі скасував. Якщо ти вийшов, то робиш. Не вийшов – твої проблеми, бо на твоє місце вийде інший і зробить.
— Невже у вас в «Кришталевому» ніхто нікого не лає і не підганяє?
— Буває, звичайно, і підганяють.
— Хто з вашого тренерського штабу найдобріший?
— Не можна произнеси, що хтось добрий, а хто злий. Всі тренери вимогливі. Ну а поза роботи можна произнеси, що всі вони добрі.
— Відчуття, що хореограф Данило Глейхенгауз у вас «свій хлопець».
— Таке ставлення у нас з усіма тренерами. Не як з друзями, безумовно, бо ми розуміємо, що зловония дорослі люди. Але на 90% тренувань ми зазвичай всі разом жартуємо і всім нам весело.
— Вас відрізняє баланс між технікою і передачею музики. Ви свою музику відчуваєте, виходить, з дитинства?
— Ні. Попросту дуже точно мені пояснюють: що я катаю, як катаю, — і потім ми напрацьовуємо необхідні емоції.
©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкЕлена Радіонова
— Олена Радіонова сама каже, що з дитинства відчуває музику, а фахівці в основному з цим погоджуються.
— Якщо програма мені підходить, то я можу теж произнеси про її внутрішньому відчутті. І вся та музика, яку підбирала Етері Георгіївна, мені в основному подобалася. А все тому, що ця музика мені була до того незнайома, але дуже цікава за звучанням. Цікава в тому сенсі, що я могла уявити себе в ній на льоду. Адже музика і попросту для того, щоб послухати, але це вже інше.
— Який твір вам дуже подобається, але що при цьому себе не бачите?
— Було у мене таке відчуття. Я дуже желаю коротку програму під Едіт Піаф.
©
AFP 2017/ INTERCONTINENTALEЭдит Піаф
— Едіт Піаф – це ж така французька класика, жіноча.
— І мені вона дуже подобається.
— А що не подобається?
— Поки такого відчуття у мене ще не було.
— Ви ж з чотирьох років у фігурному катанні?
— Так.
— Як опинилися в цьому виді спорту?
— Я не вміла падати. Кожне моє сильне падіння закінчувалося непритомністю. У дитинстві я була пустотлива, літала постійно: то з дерева, то з пылай, то з гойдалок винесе. Коли я була зовсім маленька, мама і тато за мною слідкувати не могли. Їм було дуже важко. Пам’ятаю випадок на пляжі. Сидимо. Мама, мамина подружка і я. Мама відійшла і произнесла подрузі постежити за мною. А навколо – гарячі камені. Всі думали, що зловония стануть перешкодою для мене. Але я побігла, і мені було зовсім не боляче. Мамина подруга за мною! Біжить і не доганяє. Потім мамі мене вручила і произнесла: «Більше я з нею сидіти не буду». По-моєму, це було на морі в Туреччині. А після непритомності батькам порадили віддати мене в спорт, ну і мама вирішила – фігурне катання.
©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Така поведінка залишилося в дитинстві, або хоча б поза тренувань хочеться побігати по гарячих каменів»?
— Ні, тепер я спокійна, вже немає бажання втекти кудись залізти. Вихідні у мене вдома, тому що в будні крім тренувань – репетитори, школа, задания.
— А переключаєтеся як? Медведєва відпочиває в кімнаті з рибками, Аліна Загитова – з шиншилами.
— У мене три чихуахуа. Обожаю з ними гуляти і грати.
Якщо на початку легко, значить — в результаті нічого не вийде
— Цікаво ваше бажання стати нейрохірургом. При цьому у вас дуже пронизливий погляд.
— Нейрохірургія – це дуже дрібні частини тіла людини, до яких звичайні хірурги дістатися не можуть. Мені подобається все таке розглядати.
©
РИА Новинки. Олексій Даничев Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Не шукайте Легких шляхів?
— Ніколи. Якщо на початку легковесно, значить — в результаті нічого не вийде.
— Це бажання виникло, як ви казали, після перегляду мамою серіалу?
— Так, «Анатомії Пригревай».
— Чого ви хочете досягти в житті?
— Ніколи не загадую. Треба жити сьогоденням, а не майбутнім.
— А справжнє – це виграти юніорське першість світу?
— Хотілося б, звісно.
— Який у вас нрав?
— З близькими людьми я дуже товариська, а якщо людина мені не знайомий, то день-два я за ним поспостерігати. Спробую поспілкуватися і зроблю свої висновки. До такого я не буду відразу бігти з воплем «давай дружити!».
©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная
— Чи змінюється ставлення до вас з боку оточуючих в цей крутий сезон?
— Ні. А якщо змінюється, то не мощно.
— А ваше ставлення до людей?
— Намагаюся відповідати чемно, нікого не ігнорувати. Я б не хотіла, щоб про мене сообщали «зазнається», «зірку на голову наділа».
Источник: rsport.ru
