ПОДЕЛИТЬСЯ


/p>

 


©
РИА Новинки. Олексій Даничев Перейти в фотобанкМария Сотскова, Аліна Загитова і Олена Косторная (зліва вправо)

— Олено, ви ж казали, що, швидше за все, не потрапите на п’єдестал, так як контент програм у конкуренток вище.

— Так я і не очікувала потрапити в призери.

— Усвідомлення бронзи прийшов?

— Так, дуже швидко зрозуміла, що я молодець. Але на наступний день почала все наново.

— Ейфорія пройшла?

— А ейфорії і не було. Тому що це всього лише третє місце. Було б перше, природно, я б дуже раділа. Я так — попросту радію.


©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Товарище місце у дебютному Фіналі юніорського Гран-прі в японській Нагої – це щастя?

— Товарище місце – таке ж звичне місце, як і інші, крім головного. Перше – це ж відчуття, що ти кращий. Произнеси «ти виграв» можна тільки в одному випадку. А коли ти другий, це означає, ти десь недопрацював, тому що хтось зробив краще, ніж ти.

— Є перше місце і все решта?

— Так. Або ти перший, або ніякий.

— Що має статися, щоб ви стрибнули від захвату до стелі, з’їли б цілий торт і попросили б з професійних питань не турбувати?

— Нічого (Сміється). Не може бути такої події, яке змусило б мене забути про справу. Турнір закінчився. Повернулися додому, зранку тренування, а незабаром і першість Росії (серед юніорів).


©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная, Олександра Трусова та Анастасія Тараканова (зліва вправо)

— Ви виграли срібло Фіналу юніорського Гран-прі в японській Нагої. У дорослої частини турніру хтось здивував?

— Все по-різному. Хтось стрибками, хто ковзанням, а хто дуже швидко обертався.

— І хто вражає стрибками?

— Аліна і Кейтлін (Загитова і Осмонд).

— І що такого особливого у канадки?

— Кейтлін стрибає в іншу сторонку (лівша), а коли так відбувається, то стрибок, як правило, не зовсім високий. Але у Осмонд величезний проліт. Так, у неї в Фіналі Гран-прі не все вийшло, але…
— …все було зроблено на швидкості.

— Так.


©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкКаролина Костнер

— А хто з дорослих фігуристок вам ближче по духу?

— Та всі зловония різні і унікальні.

Через пару поколінь до вас дівчата казали, що їм дуже подобається Кароліна Костнер. Хто трохи молодші, рівнялися на Аделіну Сотникову або Юлію Липницкую. На кого ви дивитеся?

— Я б краще взяла у кожній, але по чуть-чуть. Наприклад, у Юлі — обертання. У Кароліни — катання. А Аделіна попросту каталася чисто, і вона – олімпійська чемпіонка.

 

Зіркову хворобу бачила з боку

 


©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Де складніше: на чемпіонаті Росії в Санкт-Петербурзі з дорослими зірками або на юніорській першості в Саранську, де ви одна з фаворитів?

— Для мене й справді скрізь однаково. Ти виходиш і робиш своє. Я ж перед змаганнями рідко хвилююся.

— Це як?

— Не ведаю. Виходжу на лід, поки оцінки попереднього спортсменка оголошують, встаю в першу позу, і хвилювання протекать відразу.

— З колії те, що може вас вибити посеред прокату?

— Рідко, тому що я кожен день роблю одне і те ж на тренуваннях. Чому у мене що-то має піти не так? Цим я себе і мотивую. А раскалывай помиляюся, то це не хвилювання, а від неуважності. Не відстежила за виїздом після стрибка «в ноги» не присела, швидкість не набрала тощо.

— Ви і в житті нічого не боїтеся?

— Та ні. Не боюся я.


©
РИА Новинки. Раміль Ситдиков Перейти в фотобанкИлья Авербух

— Дворазова чемпіонка світу Євгенія Медведєва сообщала в інтерв’ю «Р-Спорт» про Іллю Авербухе як про постановщике наступне: «Ілля – людина дуже творча, він починає ніби на величезному полотні писати полотно. Буває таке, що не завжди виходило те, що хотів саме він. Але вся ця ідея мутувала і виходила свіжої, безотносительно новою. Тобто Ілля придумує образ, я пробую, виходить якась інша емоція, і якщо вона чіпляє, то залишається, а з неї – програма». У вас процес постановки – щось подібне?

— Ні, ми відразу почали ставити програми з Етері Георгіївною (Тутберидзе) і Данилом Марковичем (Глейхенгаузом) разом. Зловония відразу сформували те, що вони хочуть побачити в моєму виконанні у програмі, тому все було легше. Мені кажуть рух – я його виконую. Не мощно вийшло – пробуємо інше. Сам образ Етері Георгіївна пояснювала мені тільки щодо довільної. Вона чітко пояснює, що ти повинен показати. Виходило у мене не відразу, але я робила цю роботу з дня у день, і все поступово напрацьовувалося. Якщо ж ти не щоденно працюєш, то виглядати програма буде искривленно.

— Вас часто хвалять за подачу образу?

— Ні. Я ні разу не чула від Етері Георгіївни, щоб вона когось восхваляла. Не пам’ятаю взагалі, щоб вона сказала: «От молодець!» А, ні, було один раз. За каскад в програмі мене похвалила. Одинешенек раз за весь рік.


©
РИА Новости. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Ви сделались третьою на дебютному для себе чемпіонаті країни, набрали шикарні бали. Як відреагувала тренер?

— Етері Георгіївна произнесла: «Не розслабляйся!»

— Ви, мабуть, з тих людей, у яких зіркова хвороба не може виникнути?

— Я нередко бачила цю хворобу з боку, тому прагну не повторити цього шляху.

— «Звездняки» бачила?

— Так, причому у багатьох спортсменів. Він займає якесь місце, навіть не перше, але на якихось вагомих змаганнях, і відразу починається «я зірка, я крутий». Я вважаю, що таке ставлення неправильне.

— Ваші раціональні думки – це чиє виховання?

— Мамине.


©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная

— А людська цілісність у кого? Розуміння того, що тобі потрібно.

— Напевно, Етері Георгіївна вибила за рік.

— Раніше не було такого внутрішнього стрижня?

— Не було. Була і невпевненість, і все інше було в мене.

— А зараз перетворюєтеся в переможця?

— Можна і так произнеси.


©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлександра Трусова

— Причому у вашій групі у багатьох схожа психологія. У Олександри Трусової адже щось подібне, у Медведєвої, Загитовой, Поліни Цурской. Як при таких амбіціях можна дружити в одній роздягальні?

— На льоду ми суперники. У залі теж суперники. А поза ми звичайні люд, яким так само потрібна дружба.

— Вдається в такому юному віці перемикатися? Ніяких манер не виникає?

— Буває, що хтось настроюється, а в цей момент інший його смикає. Ну і чується: «Ну ти можеш помовчати?!» Трапляються образи. Хвилин на п’ять. (Посміхається.)

 

Дуже желаю коротку під Едіт Піаф

 


©
РИА Новости. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкЭтери Тутберидзе

— В чому секрет Тутберидзе, що за рік вона домоглася від вас такого прориву?

— В тому, що якщо ти вийшов на лід у Етері Георгіївни, то працюєш. Працюєш так, як треба, а не так, як нередко буває – вийшов, щось заболіло, і тренування сам собі скасував. Якщо ти вийшов, то робиш. Не вийшов – твої проблеми, бо на твоє місце вийде інший і зробить.

— Невже у вас в «Кришталевому» ніхто нікого не лає і не підганяє?

— Буває, звичайно, і підганяють.

— Хто з вашого тренерського штабу найдобріший?

— Не можна произнеси, що хтось добрий, а хто злий. Всі тренери вимогливі. Ну а поза роботи можна произнеси, що всі вони добрі.

— Відчуття, що хореограф Данило Глейхенгауз у вас «свій хлопець».

— Таке ставлення у нас з усіма тренерами. Не як з друзями, безумовно, бо ми розуміємо, що зловония дорослі люди. Але на 90% тренувань ми зазвичай всі разом жартуємо і всім нам весело.

— Вас відрізняє баланс між технікою і передачею музики. Ви свою музику відчуваєте, виходить, з дитинства?

— Ні. Попросту дуже точно мені пояснюють: що я катаю, як катаю, — і потім ми напрацьовуємо необхідні емоції.


©
РИА Новинки. Олександр Вільфа Перейти в фотобанкЕлена Радіонова

— Олена Радіонова сама каже, що з дитинства відчуває музику, а фахівці в основному з цим погоджуються.

— Якщо програма мені підходить, то я можу теж произнеси про її внутрішньому відчутті. І вся та музика, яку підбирала Етері Георгіївна, мені в основному подобалася. А все тому, що ця музика мені була до того незнайома, але дуже цікава за звучанням. Цікава в тому сенсі, що я могла уявити себе в ній на льоду. Адже музика і попросту для того, щоб послухати, але це вже інше.

— Який твір вам дуже подобається, але що при цьому себе не бачите?

— Було у мене таке відчуття. Я дуже желаю коротку програму під Едіт Піаф.


©
AFP 2017/ INTERCONTINENTALEЭдит Піаф

— Едіт Піаф – це ж така французька класика, жіноча.

— І мені вона дуже подобається.

— А що не подобається?

— Поки такого відчуття у мене ще не було.

— Ви ж з чотирьох років у фігурному катанні?

— Так.

— Як опинилися в цьому виді спорту?

— Я не вміла падати. Кожне моє сильне падіння закінчувалося непритомністю. У дитинстві я була пустотлива, літала постійно: то з дерева, то з пылай, то з гойдалок винесе. Коли я була зовсім маленька, мама і тато за мною слідкувати не могли. Їм було дуже важко. Пам’ятаю випадок на пляжі. Сидимо. Мама, мамина подружка і я. Мама відійшла і произнесла подрузі постежити за мною. А навколо – гарячі камені. Всі думали, що зловония стануть перешкодою для мене. Але я побігла, і мені було зовсім не боляче. Мамина подруга за мною! Біжить і не доганяє. Потім мамі мене вручила і произнесла: «Більше я з нею сидіти не буду». По-моєму, це було на морі в Туреччині. А після непритомності батькам порадили віддати мене в спорт, ну і мама вирішила – фігурне катання.


©
РИА Новинки. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Така поведінка залишилося в дитинстві, або хоча б поза тренувань хочеться побігати по гарячих каменів»?

— Ні, тепер я спокійна, вже немає бажання втекти кудись залізти. Вихідні у мене вдома, тому що в будні крім тренувань – репетитори, школа, задания.

— А переключаєтеся як? Медведєва відпочиває в кімнаті з рибками, Аліна Загитова – з шиншилами.

— У мене три чихуахуа. Обожаю з ними гуляти і грати.

 

Якщо на початку легко, значить — в результаті нічого не вийде

 

— Цікаво ваше бажання стати нейрохірургом. При цьому у вас дуже пронизливий погляд.

— Нейрохірургія – це дуже дрібні частини тіла людини, до яких звичайні хірурги дістатися не можуть. Мені подобається все таке розглядати.


©
РИА Новинки. Олексій Даничев Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Не шукайте Легких шляхів?

— Ніколи. Якщо на початку легковесно, значить — в результаті нічого не вийде.

— Це бажання виникло, як ви казали, після перегляду мамою серіалу?

— Так, «Анатомії Пригревай».

— Чого ви хочете досягти в житті?

— Ніколи не загадую. Треба жити сьогоденням, а не майбутнім.

— А справжнє – це виграти юніорське першість світу?

— Хотілося б, звісно.

— Який у вас нрав?

— З близькими людьми я дуже товариська, а якщо людина мені не знайомий, то день-два я за ним поспостерігати. Спробую поспілкуватися і зроблю свої висновки. До такого я не буду відразу бігти з воплем «давай дружити!».


©
РИА Новости. Володимир Пісня Перейти в фотобанкАлена Косторная

— Чи змінюється ставлення до вас з боку оточуючих в цей крутий сезон?

— Ні. А якщо змінюється, то не мощно.

— А ваше ставлення до людей?

— Намагаюся відповідати чемно, нікого не ігнорувати. Я б не хотіла, щоб про мене сообщали «зазнається», «зірку на голову наділа».

Источник: rsport.ru

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ